Я розірву клітку сплетених рук, вже відростають підрізані крила.

Твій поцілунок неначе павук, що висмоктує душу із тіла.

Ти прийдеш - мене нема, скаженієш, та дарма, клітка більше не трима.

Без тебе відчиняю вікно, я злечу всеодно, я не здобич, не іграшка я.

Я це тільки я.

І не кажи зачарованих слів і руками хапати не треба.

Є без тебе життя на землі, а чи існує життя після тебе.

Я без тебе наче без берегів ріка, я без тебе наче яблучко без хробачка...